 |
ЛУГОМ ИДУ, КОНЯ ВЕДУ
"Лугом iду, коня веду,
Розвивайся луже!
Сватай мене, козаченьку,
Люблю тебе дуже!
Ой хоч сватай, хоч не сватай,
Хоч так присылайся,
Щоб та слава не пропала,
Що ти залицявся!"
"Ой коли б ти, дiвчинонько,
Трошки багатенька,
Взяв би тебе за рученьку,
Повiв до батенька!"
"Ой коли б я, козаченьку,
Трошки багатенька,
Наплывала б я на тебе,
Й на твого батенька!
Ой коли б я, козаченьку,
Та й забагатiла,
То я б тебе, ледачого,
И за харч не схотiла!"
"Ой коли б ти, дiвчинонько,
Тодi замiж вийшла,
Як при битiй дорiженьцi,
Яра рута зiйшла!"
"Ой коли б ти, козаченьку,
Тодi оженився,
Як у млинi на каменi,
Кукiль уродився!"
Не журися, дiвчинонько,
Рута зелененька;
Цей покинув - другий буде:
Ще ж ти молоденька!
Цей покинув - другий буде:
Другий буде кращий,
А цей буде у болотi,
Над чортами старший.
Край битой дорiженьки
Яра рута зiйшла;
Молодая дiвчинонька,
Та вже замiж вийшла.
Ой у млинi, на каменi,
Кукiль не вродився,
Старий козак, як собака,
Й досi не женився.
Последнее двустишие куплетов повторяется
Бирюков Ю. Е. Казачьи песни. М.: "Современная музыка", 2004.