НIЧ ЯКА МIСЯЧНА, ЗОРЯНА, ЯСНАЯ

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупочцi тут пiд калиною,
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею
Стелиться в полi туман.

Ти не лякайся, що нiженьки бiлиi
Змочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - нi вiтру, нi хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Две последние строки куплетов повторяются




Такун Ф.И. Славянский базар. М.: Современная музыка, 2005. - с исправлениями Валентины Верховской, 27.11.2015.


В сборнике текст напечатан с орфографическими ошибками:

Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная,
Видно, хоч голки вбирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем у купочцi тут пiд калиною,
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, - срiбною хвилею
Стелеться в полi туман.

Ти не лякайся, що нiженьки бiл
Змочиш в холодну росу:
Я тебе, вiрная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло - нi вiтру, нi хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.



Песня на основе стихотворения "Виклик" малороссийского драматурга, поэта, переводчика, одного из основателей украинского театра Михаила Старицкого (Михайло Петрович Старицький, 1840-1904). Стихотворение написано в 1870 г. Как песня утвердилось в музыкальной обработке Николая Лысенко (Микола Віталійович Лисенко, 1842-1912).

В распространенной песенной версии первая рифма (зоряна - зморена) утрачена. Во-первых, так нередко происходит в песнях - ср. например, стихийное "Как родная меня мать / Провожала, / Как тут вся моя родня / Набежала" с авторским "Как родная мать меня..." Демьяна Бедного. Во-вторых, рифма выбивалась даже из авторского стихотворения: не считая "зоряна - зморена" автор избегает точных рифм (в которых совпадают гласная и согласная) в 1-й и 3-й строках строф, и строго соблюдает во 2-й и 4-й.

Песня использована в фильме "В бой идут одни старики" (1974).


Виклик

Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай...
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Сядем укупі ми тут під калиною -
І над панами я пан...
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею
Стелеться полем туман;

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;

Небо незміряне всипано зорями -
Що то за Божа краса!
Перлами-зорями теж під тополями
Грає перлиста роса.

Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
Тепло - ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;

Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх, соном окутала -
Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх...
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання - за гріх?

mikryukov.info


  




Ваша поддержка ускорит проект и победу разума: